МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА”
Інститут економіки і менеджменту
Кафедра теоретичної та прикладної екоономіки
Наукова робота
з дисципліни “Макроекономіка ” на тему:
“Антиінфляційна політика України ”
ЗМІСТ
ВСТУП …………………………………………………………………….3
РОЗДІЛ 1.Теоретична частина. Інфляція, суть та види. Антиінфляційна політика. …………………………………………………………………5
РОЗДІЛ 2. Дослідницька частина. Дослідження антиінфляційної ситуації в Україні ………………………………………………………..11
ВИСНОВКИ.....…………………………………………………………...18
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……………………………...19
ВСТУП
Внутрішньо властивим ринковій економіці явищем є інфляція. Цей термін походить від латинського «inflation», що в перекладі означає «здуття, набухання».
Ознаки інфляції почали виявлятись із широким розповсюдженням грошей в економічному житті. За такими опосередкованими ознаками , як стрімке зростання заробітної плати і цін, є підстави стверджувати, що інфляція спостерігалась у Стародавній Греції ( 330 р. до н.е. ) при завоюванні Олександром Великим Персії та в Стародавньому Римі ( 301 р. до н.е. ), коли Е.Діоклетіан встановив контроль за цінами на близько 1000 найменувань товарів.
Як правило, інфляційні процеси були безпосередньо пов’язані з війнами або такими лихами, як епідемії, тривалі неврожаї, іншими стихійними лихами, що зумовлювало шокові зміни в чисельності населення.
Але поява самого терміну «інфляція», як і теоретичне усвідомлення цього явища, належить до значно ближчих нашій історії часів. Уперше цей термін був застосований для характеристики економіки в період війни 1861-1865 рр. у Північній Америці. Він засвідчував процес перенавантаження, «набухання» каналів грошового обігу масою грошей, яка перевищувала потребу в них економічної системи. У ХХІ ст. в Англії та Франції термін «інфляція» використовувався для пояснення надмірного зростання грошової маси, що зумовлювало її знецінення. Остаточно цей термін був введений у науковий обіг з метою теоретичного відображення певного стану економіки після Другої світової війни.
Найпоширенішим є розуміння інфляції як такої ситуації в економіці, за якої кількість грошей в обігу перевищує потребу в них, зумовлену грошовою оцінкою товарної маси. Наслідком такої невідповідності грошової маси до сукупної ціни товарів є знецінення грошової одиниці й загальне підвищення цін на товари та послуги.[1]
Боротьба з некерованою інфляцією є однією з головних проблем державного регулювання, бо на її врахуванні ґрунтується вся соціально-економічна, фінансова і банківська політика. З метою стримання інфляції та зменшення її негативних наслідків уряд здійснює антиінфляційну політику.
Антиінфляційна політика – це комплекс відповідних заходів державного регулювання економіки, спрямованих на боротьбу з інфляцією. Втілення в життя такої політики вимагає від уряду розроблення антиінфляційної програми, яка визначає мету, задачі і шляхи її реалізації, що залежить від стадії інфляційного процесу, його інтенсивності та інших факторів. Так, задачі боротьби з інфляцією або обмеження масштабів інфляційних наслідків різні і потребують прийняття неоднакових методів регулювання. Важливою частиною розроблення антиінфляційної програми є встановлення кількісних показників, які визначають її кінцеві результати. До таких належать цінові показники (темп інфляції, індекс споживчих цін, індекси оптових цін та ін.), динаміка грошової маси в обігу, розмір і динаміка державних видатків тощо.
Вибір конкретних шляхів антиінфляційної політики обумовлюються впливом багатьох факторів, у тому числі: характером інфляційних процесів; загальногосподарською кон'юнктурою; особливостями теоретичної бази економічного розвитку країни; політичними аспектами, оскільки треба визначити об'єкт (сектори економіки, верстви населення), який нестиме головний тягар інфляційних витрат. Незважаючи на багатофакторність інфляції, заведено, що напрями її подолання мають бути адекватними фактором, що викликали цю інфляцію. Тому антиінфляційна політика здебільш...
